Значення в інших словниках
-
накидач —
наки́дач іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
накидач —
-а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
накидач —
НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем... (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
-
накидач —
ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І.
Словник синонімів української мови
-
накидач —
НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав’язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем… (Л. Укр., III, 1953, 231).
Словник української мови в 11 томах