напрасник

КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили свою справу (Б. Грінченко); Відчепися, напраснику, я не була на празнику (М. Номис); Кого поцілувала? Хулігана, нападника (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. напрасник — напра́сник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. напрасник — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
3. напрасник — -а, ч., діал. Задирака; кривдник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напрасник — НАПРА́СНИК, а, ч., діал. Задирака; кривдник. Відчепися, напраснику, я не була на празнику (Номис).  Словник української мови у 20 томах
5. напрасник — НАПРА́СНИК, а, ч., діал. Задирака; кривдник. Відчепися, напраснику, я не була на празнику (Номис, 1864, № 2805).  Словник української мови в 11 томах
6. напрасник — Напрасник, -ка м. Обидчикъ, задира. Одчепися, напраснику, я не була на празнику. Ном. № 2805.  Словник української мови Грінченка