наруччя
БРАСЛЕ́Т (прикраса на зап'ясті руки), БРАСЛЕ́ТКА розм. рідше, ЗАП'Я́СТЯ рідше, ОБРУ́ЧКА рідко, НАРУ́ЧЧЯ заст., БРАНЗОЛЕ́ТА діал., БРАНЗОЛЕ́ТКА діал. Євфросина надіває перед дзеркалом сережки й браслет (І. Нечуй-Левицький); Покійна мама любила хвалитися тим, що батько з оказії заручин купив їй золоту браслетку (Ірина Вільде); Негр приляскував пальцями, наспівуючи дитяті рідний африканський мотив. Блискучі зап'ястя на чорних руках трепетали й дзвеніли (О. Ільченко); Маріора перед дзеркалом обсмикнула рівні широкі рукави тонкої.. сорочки, що за кожним рухом відкривала її.. руки з мідяними та скляними наруччями (М. Коцюбинський).
ОБЕРЕ́МОК (кількість чого-небудь, що можна охопити руками, помістити в ряднину), РЯДНО́ розм., НАРУ́ЧЧЯ діал. Побіг (Олег) надвір, вніс на кухню оберемок дров (Д. Бедзик); Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний); Паперів внесли ціле наруччя (І. Франко).
Словник синонімів української мови