настил
НА́СТИЛ (суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі), ПОМІ́СТ, НАКА́Т (перев. про настил, що утворює перекриття землянки, бліндажа). Всю ніч він разом з бійцями будував переправу через болото. Робили настил, по якому могли пройти хіба що люди та прокотитися вози (П. Загребельний); Тепер він (танець) був ще пишніший і могутніший — парубкам є де розійтися на дощаному помості широкої зали (Т. Масенко); Дзот — ..це звичайнісінька, глибоко викопана землянка зі стелею в два накати (В. Собко).
Словник синонімів української мови