настил
НА́СТИЛ¹, у, ч.
1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого.
На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (С. Скляренко);
Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев'яний настил на поромі, налягали на весла (М. Руденко);
Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев'яними настилами вулиці гармати (П. Кочура);
Машини рушили. Заспівав вітер, дихнуло холодом. Загуркотів настил моста під колесами (О. Бердник);
Лис .. почав зв'язувати докупи засохле листя очерету – робити настил по болоті (В. Багірова);
Дерев'яний настил був .. гладко пошліфований незліченними зусиллями попередніх танцювальників (Ю. Андрухович).
2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь.
Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник);
Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски (Ю. Збанацький);
За кістяками загорожі під музейними стінами я зауважив жовтий настил листопаду (Ю. Іздрик);
// Шар снігу на чому-небудь.
Обабіч по сніговому настилу риссю йде кіннота (Н. Рибак);
Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (М. Трублаїні);
Сніговий настил укрив болота й береги річок (Б. Антоненко-Давидович).
НА́СТИЛ², у, ч.
Різновид вишивки – гладь.
Певні стовпчики вишивають не настилами, як у мережці, а способом обкидання двох сусідніх прутинок (з навч. літ.).
НАСТИ́Л, у, ч.
Те саме, що настила́ння.
Для настилу підошви стелажів можна використати азбоцементні шиферні плитки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)