настил

НА́СТИЛ¹, у, ч.

1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого.

На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (С. Скляренко);

Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев'яний настил на поромі, налягали на весла (М. Руденко);

Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев'яними настилами вулиці гармати (П. Кочура);

Машини рушили. Заспівав вітер, дихнуло холодом. Загуркотів настил моста під колесами (О. Бердник);

Лис .. почав зв'язувати докупи засохле листя очерету – робити настил по болоті (В. Багірова);

Дерев'яний настил був .. гладко пошліфований незліченними зусиллями попередніх танцювальників (Ю. Андрухович).

2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь.

Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник);

Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски (Ю. Збанацький);

За кістяками загорожі під музейними стінами я зауважив жовтий настил листопаду (Ю. Іздрик);

// Шар снігу на чому-небудь.

Обабіч по сніговому настилу риссю йде кіннота (Н. Рибак);

Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (М. Трублаїні);

Сніговий настил укрив болота й береги річок (Б. Антоненко-Давидович).

НА́СТИЛ², у, ч.

Різновид вишивки – гладь.

Певні стовпчики вишивають не настилами, як у мережці, а способом обкидання двох сусідніх прутинок (з навч. літ.).

НАСТИ́Л, у, ч.

Те саме, що настила́ння.

Для настилу підошви стелажів можна використати азбоцементні шиферні плитки (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настил — НА́СТИЛ (суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі), ПОМІ́СТ, НАКА́Т (перев. про настил, що утворює перекриття землянки, бліндажа). Всю ніч він разом з бійцями будував переправу через болото. Словник синонімів української мови
  2. настил — на́стил іменник чоловічого роду поверхня; щось настелене; шар снігу насти́л іменник чоловічого роду настилання Орфографічний словник української мови
  3. настил — див. поміст Словник синонімів Вусика
  4. настил — НА́СТИЛ, у, ч. 1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. На дерев’яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (Скл. Словник української мови в 11 томах
  5. настил — I н`астил-у, ч. 1》 Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. 2》 чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь. || Шар снігу на чому-небудь. II наст`ил-у, ч. Те саме, що настилання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. настил — На́стил, -лу; -стили, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. настил — Призначена для руху транспортних засобів і пішоходів горизонтальна поверхня моста та в інших подібних спорудах. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. настил — Настил, -лу м. Слой снѣга на корѣ деревьевъ, крышахъ зданій и пр. Борз. у. Словник української мови Грінченка