настил

НА́СТИЛ¹, у, ч.

1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого.

На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (С. Скляренко);

Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев'яний настил на поромі, налягали на весла (М. Руденко);

Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев'яними настилами вулиці гармати (П. Кочура);

Машини рушили. Заспівав вітер, дихнуло холодом. Загуркотів настил моста під колесами (О. Бердник);

Лис .. почав зв'язувати докупи засохле листя очерету – робити настил по болоті (В. Багірова);

Дерев'яний настил був .. гладко пошліфований незліченними зусиллями попередніх танцювальників (Ю. Андрухович).

2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь.

Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник);

Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски (Ю. Збанацький);

За кістяками загорожі під музейними стінами я зауважив жовтий настил листопаду (Ю. Іздрик);

// Шар снігу на чому-небудь.

Обабіч по сніговому настилу риссю йде кіннота (Н. Рибак);

Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (М. Трублаїні);

Сніговий настил укрив болота й береги річок (Б. Антоненко-Давидович).

НА́СТИЛ², у, ч.

Різновид вишивки – гладь.

Певні стовпчики вишивають не настилами, як у мережці, а способом обкидання двох сусідніх прутинок (з навч. літ.).

НАСТИ́Л, у, ч.

Те саме, що настила́ння.

Для настилу підошви стелажів можна використати азбоцементні шиферні плитки (з навч. літ.).