настил

НА́СТИЛ, у, ч.

1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого.

На дерев’яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (Скл., Святослав, 1959, 29);

Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев’яний настил на поромі, налягали на весла (Руд., Вітер.., 1958, 155);

Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев’яними настилами вулиці гармати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).

2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь.

Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Тют., Вир, 1964, 113);

Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з’явились перші голубі проліски (Збан., Над Десною, 1951, 33);

// Шар снігу на чому-небудь.

Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (Трубл., Лахтак, 1953, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настил — на́стил іменник чоловічого роду поверхня; щось настелене; шар снігу насти́л іменник чоловічого роду настилання Орфографічний словник української мови
  2. настил — див. поміст Словник синонімів Вусика
  3. настил — I н`астил-у, ч. 1》 Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. 2》 чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь. || Шар снігу на чому-небудь. II наст`ил-у, ч. Те саме, що настилання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. настил — НА́СТИЛ¹, у, ч. 1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (С. Словник української мови у 20 томах
  5. настил — НА́СТИЛ (суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі), ПОМІ́СТ, НАКА́Т (перев. про настил, що утворює перекриття землянки, бліндажа). Всю ніч він разом з бійцями будував переправу через болото. Словник синонімів української мови
  6. настил — На́стил, -лу; -стили, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. настил — Призначена для руху транспортних засобів і пішоходів горизонтальна поверхня моста та в інших подібних спорудах. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. настил — Настил, -лу м. Слой снѣга на корѣ деревьевъ, крышахъ зданій и пр. Борз. у. Словник української мови Грінченка