наточувати

ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. — робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо); МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б'ючи, ударяючи молотком). — Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів'я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); — Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в'ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно (цуценя) потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв (Янко) з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); — Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай — Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути — виклепує косу хтось (А. Головко).

НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ (ВТОЧИ́ТИ) (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). — Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати (вто́чувати). Лейтенант дістав із-під столу одну й другу пляшку, перекинув над склянкою, але націдив лише кілька крапель (П. Панч); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (С. Тудор); "Поліз у погріб я дулівки ще вточити" (Л. Глібов). — Пор. 1. нали́ти, 1. ціди́ти.

Значення в інших словниках

1. наточувати — нато́чувати 1 дієслово недоконаного виду продовжувати предмет; робити гострим нато́чувати 2 дієслово недоконаного виду цідячи, наливати  Орфографічний словник української мови
2. наточувати — див. цідити  Словник синонімів Вусика
3. наточувати — I -ую, -уєш, недок., наточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Те саме, що доточувати I 1). 2》 Точачи, робити що-небудь гострим. 3》 Гризучи, виїдаючи, подрібнювати певну кількість чого-небудь. II -ую, -уєш, недок., наточити, -точу, -точиш, док., перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наточувати — НАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що, чого. 1. Те саме, що дото́чувати¹ 1. Коропов обіцяв підсобити Дзюбі, кидався з бригади в бригаду, і кругом, як у тій примовці, – що зверху собі ввірву, то знизу наточу (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах
5. наточувати — Нато́чувати, -то́чую, -то́чуєш; наточи́ти, -чу́, -то́чиш, -то́чать (пи́ва, ме́ду)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наточувати — НАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Те саме, що дото́чувати¹1. Коропов обіцяв підсобити Дзюбі, кидався з бригади в бригаду, і кругом, як у тій примовці, — що зверху собі ввірву, то знизу наточу (Земляк...  Словник української мови в 11 томах
7. наточувати — Нато́чувати, -чую, -єш сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила. Рудч. Ск. II. 151. 2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).  Словник української мови Грінченка