натрапити
ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. (внаслідок тривалих і старанних пошуків); НАТРА́ПИТИ, НАДИ́БАТИ, НАГИ́БАТИ діал. (випадково); ПІДХОПИ́ТИ розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм. (звичайно чоловік, хлопець жінку, дівчину для себе або жінка, дівчина чоловіка, хлопця). — Недок.: знахо́дити, нахо́дити, віднахо́дити, розшу́кувати, відшу́кувати, вишу́кувати, добува́ти, відко́пувати, розко́пувати, вико́пувати, натрапля́ти, нади́бувати, надиба́ти, підхо́плювати, підчі́плювати. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко); — Добре було б розшукати всіх його товаришів, поговорити з рідними й написати історію його життя (Є. Гуцало); Відшукавши потрібну книгу, Людмила спустилась на підлогу (А. Головко); Сардачину знайшов десь таку стару, що де вже він її й вишукав таку (Г. Хоткевич); — Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (І. Волошин); Це була фотокопія заяви, яку колись.. писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко); Наум пригадує оповідання Бориса Андрійовича про лісового царя часів громадянської війни і дивується: "Де ви такого царя викопали?" (Т. Масенко); (Журейко:) Як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (І. Кочерга); Обійшов (Грицько) горище, надибав сушені груші, взяв скілько штук і почав гризти (С. Васильченко); — Де ж ви нагибали це сіно? — Там, де ти рибу ловиш (М. Стельмах); Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний).
ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм., ПОСТРІЧА́ТИ розм., ПОВИДА́ТИСЯ з ким, розм., ЗАБА́ЧИТИСЯ (ЗОБА́ЧИТИСЯ) з ким, розм., УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ) діал., УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ) діал., УЗДРІ́ТИСЯ (ВЗДРІ́ТИСЯ) з ким, заст.; ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, СПІТКА́ТИ, СПІТКА́ТИСЯ з ким, ПЕРЕСТРІ́ТИСЯ з ким, діал., ПЕРЕСТРІ́НУТИСЯ з ким, діал. (по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.); ЗДИ́БАТИ, НАДИ́БАТИ розм., ПОДИ́БАТИ розм., ПОДИ́БАТИСЯ розм., СПОБІ́ГТИ діал. (перев. випадково або несподівано). — Недок.: зустріча́ти, зустріва́ти діал. зустріча́тися, ба́чити, ба́читися, стріча́ти, стріва́ти рідко стріча́тися діал. уздріва́тися (вздріва́тися), перестріва́ти, перестріча́ти розм. здиба́ти, зди́бувати, нади́бувати, надиба́ти, поди́бувати, поди́буватися, спобіга́ти. Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду, щоб людей менше зустрінути (Ганна Барвінок); В перервах між лекціями я ходив по коридорах, сподіваючись зустріти Марію (Є. Гуцало); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких вона верталась із ясного саду Ясна, як сад, і радісна, як сміх (М. Рильський); Веселий, говорливий, жартує (Денис) з усіма, кого постріча (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ото, значить, як ви нас устріли, ..і страху ж я набрався, Господи! (Панас Мирний); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці й сказали, аби я завітав до тітки, бо вона захворіла (Є. Гуцало); Вже аж під Броварами випадково здибав (Артем Степанович) слобідчанина, діда-сусіду (Ю. Збанацький); Кілька годин тому комбриг надибав його серед захаращеної возами вулиці, розгубленого і переляканого (Ю. Бедзик); На порозі його спобіг земляк — отой лагідний Сошенко (Г. Косинка). — Пор. 1. натра́пити.
НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано, випадково зіткнутися з ким-, чим-небудь, небажаним для себе), НАЛЕТІ́ТИ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм., НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм., НАРІ́ЗАТИСЯ розм. — Недок.: наража́тися (нара́жуватися розм.), наліта́ти, напо́рюватися, нарива́тися, нарі́зуватися. Щоб не наразитися ненароком на управителя, Мотронка звернулася додому (Ф. Бурлака); Хутором Левко їде обережніше. Ось він минає будинок пана Варави, бере в долинку і неждано біля самої греблі налітає на двох людей (М. Стельмах); Тепер треба лише подбати, щоб не напоротися на поліцаїв чи німців (А. Дімаров); Женя запізнилася додому і, щоб не нарватися на арешт, заскочила до Лимарів — сюди їй було ближче (А. Хижняк); Удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука (собаку) (О. Стороженко); — Нарізався я з загоном на білих, у селі схопили мене, і в кутузку (О. Копиленко). — Пор. 2. наткну́тися, 1. натра́пити.
НАТКНУ́ТИСЯ на кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким-чим, НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ (ТИКНУ́ТИСЯ), ТИ́ЦЬНУТИСЯ розм. (у що, рідше в кого — рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). — Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися (нара́жуватися рідше), наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатися рідше. Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів'я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім'яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла (Олена) вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). — Пор. 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИ на кого-що (несподівано, випадково зустріти когось, знайти щось), НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАДИ́БАТИ на кого-що, кого, що, розм., ПОДИ́БАТИ кого, що, розм., НАПА́СТИ розм., НАТКНУ́ТИСЯ розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм., ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким. — Недок.: натрапля́ти, нашто́вхуватися, надиба́ти (нади́бувати), поди́бувати, напада́ти, натика́тися, нахопля́тися, стика́тися. Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (А. Шиян); Він несподівано наштовхнувся на двох бійців з носилками в руках (Д. Ткач); — Хтось його зарубав серед ночі. Так і надибали на вулиці, в крові... (Є. Гуцало); Люблю напасти на лісове джерело (М. Стельмах); Натикаючися на пні, блудила Маруся без плану... поки нарешті цілком випадково не наткнулася на.. все опришківське добро (Г. Хоткевич); Біля двору.. Хаєцький зіткнувся з Воронцовим (О. Гончар). — Пор. 1. зустрі́нути, 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИ на що (зустріти перешкоди в чому-небудь), ЗІТКНУ́ТИСЯ з чим, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАТКНУ́ТИСЯ розм.; НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано або на якісь серйозні перешкоди). — Недок.: натрапля́ти, стика́тися, нашто́вхуватися, натика́тися, наража́тися (нара́жуватися рідше). Натрапити на серйозні труднощі; Ладигін бачив, як літак, наштовхнувшись на стіну зенітного вогню, швидко повернув назад (Д. Ткач); — Ми теж натикаємося мало не щодня на різні складні перепони, але долаємо (В. Кучер); "Победа" припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Ю. Яновський).
Словник синонімів української мови