нахвалювати

ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Андрій уминав паляниці та все хвалив (М. Коцюбинський); (Кай Летіцій:) Кріспіна Секста я не похваляю — за всі його, тобі відомі вчинки (Леся Українка); Потім Світлана Остапівна сама захопилася донбасівською темою й добру годину вихваляла рідний край (Ю. Яновський); Циган совав матушкам решета й сита та вихвалював свій крам (І. Нечуй-Левицький); Хозари клацають язиками, розхвалюють майстрів, а надто князя (Д. Міщенко); Він все так, як і перше, нахваляє свою математику (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. нахвалювати — нахва́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нахвалювати — див. хвалити  Словник синонімів Вусика
3. нахвалювати — -юю, -юєш і нахваляти, -яю, -яєш, недок., нахвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех., розм. 1》 Говорити про кого-, що-небудь із похвалою; розхвалювати. 2》 тільки док. Те саме, що нахвалитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нахвалювати — НАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що, розм. 1. Говорити про кого-, що-небудь з похвалою; розхвалювати.  Словник української мови у 20 томах
5. нахвалювати — НАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех., розм. 1. Говорити про кого-, що-небудь з похвалою; розхвалювати. Він все так як і перше нахваляє свою математику (Л. Укр., V, 1956, 26). 2. тільки док.  Словник української мови в 11 томах