нахвалювати

НАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що, розм.

1. Говорити про кого-, що-небудь з похвалою; розхвалювати.

Він все так як і перше нахваляє свою математику (Леся Українка);

Усі ув один голос, не перестаючи, нахваляють її милу Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко);

Навіть ярмаркові бувальці нахвалювали жіночі демісезонні пальта (з газ.).

2. тільки док. Те саме, що нахвали́тися.

Не нахвалять брати Данки (П. Грабовський);

Чорноброві кашовари Не нахвалять свій обід (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. нахвалювати — нахва́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нахвалювати — див. хвалити  Словник синонімів Вусика
3. нахвалювати — -юю, -юєш і нахваляти, -яю, -яєш, недок., нахвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех., розм. 1》 Говорити про кого-, що-небудь із похвалою; розхвалювати. 2》 тільки док. Те саме, що нахвалитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нахвалювати — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́.  Словник синонімів української мови
5. нахвалювати — НАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех., розм. 1. Говорити про кого-, що-небудь з похвалою; розхвалювати. Він все так як і перше нахваляє свою математику (Л. Укр., V, 1956, 26). 2. тільки док.  Словник української мови в 11 томах