нахвалка
НА́ХВАЛКА, и, ж., розм.
Те саме, що погро́за.
Повний гнівних слів і всяких нахвалок, Вітя грузнув по коліна в болоті, спотикався (С. Васильченко);
Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)