Значення в інших словниках
-
нахвалка —
на́хвалка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
нахвалка —
-и, ж., розм. Те саме, що погроза.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нахвалка —
НА́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що погро́за. Повний гнівних слів і всяких нахвалок, Вітя грузнув по коліна в болоті, спотикався (С. Васильченко); Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
-
нахвалка —
ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал.
Словник синонімів української мови
-
нахвалка —
НА́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що погро́за. Повний гнівних слів і всяких нахвалок, Вітя грузнув по коліна в болоті, спотикався (Вас., II, 1959, 192); Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (Головко, II, 1957, 314).
Словник української мови в 11 томах
-
нахвалка —
Нахвалка, -ки ж. Угроза. Перед нею Грицько з його нахвалками. Мир. Пов. І. 142. Почув я, що на неї нахвалки — бить би то її. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка