начальство

НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал.; ПАТРО́Н, ШЕФ, БОС (керівник фірми, підприємства, установи, відділу тощо; керівник узагалі — часто вжив. як жарт.-ірон.). Начальник станції; Начальник військового училища; З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський); — Хіба ти не знаєш, якого родича маю?.. Та він у мене знаєш хто? ..Начальство (А. Шиян); Таня застругала останній олівець.. і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Я був тільки гід та тлумач.. В мої обов'язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Ю. Смолич); На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар). — Пор. керівни́к.

Значення в інших словниках

1. начальство — нача́льство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. начальство — Керівництво, провід, начальники; ІР. начальник; П. влада.  Словник синонімів Караванського
3. начальство — див. керівник; начальник  Словник синонімів Вусика
4. начальство — -а, с. 1》 Збірн. до начальник. 2》 Те саме, що начальник. 3》 розм., рідко. Влада, управління начальника; начальникування. Під начальством — під чиїм-небудь командуванням, керівництвом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. начальство — НАЧА́ЛЬСТВО, а, с. 1. Збірн. до нача́льник. Вона любила школу, любила свою роботу, при якій .. вела безперестанну війну з школярами, з їх батьками і начальством (М.  Словник української мови у 20 томах
6. начальство — НАЧА́ЛЬСТВО, а, с. 1. Збірн. до нача́льник. Вона любила школу, любила свою роботу, при якій.. вела безперестанну війну з школярами, з їх батьками і начальством (Коцюб., І, 1955, 312); — А гляньте лишень, що воно тюпає лугом?...  Словник української мови в 11 томах
7. начальство — Начальство, -ва с. Начальство. Тебе... вибрали за начальство. Рудч. Ск. І. 3.  Словник української мови Грінченка