начальницький

ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Донченко); Арсен Тугай, колгоспний агроном, зайшов хазяйновито, владним поглядом окинув столики (Є. Гуцало); Головний інженер знав: що авторитетнішим тоном він розмовляє з директором, то швидше той стає поміркованим (Ю. Шовкопляс); — Чи не спромоглися б ви привезти мені кілька хур битого каміння своїми волами та кіньми?.. — говорив писар вже не начальницьким, а благаючим солоденьким голосом (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. начальницький — нача́льницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. начальницький — (тон) зверхній, зверхницький, КАТЕГОРИЧНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. начальницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начальник; належний йому. 2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи. || Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх – приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (І.  Словник української мови у 20 томах
5. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. начальницький — Начальницький, -а, -е Начальниковъ, начальническій. Желех.  Словник української мови Грінченка