начальницький

Начальницький, -а, -е

Начальниковъ, начальническій. Желех.

Значення в інших словниках

1. начальницький — нача́льницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. начальницький — (тон) зверхній, зверхницький, КАТЕГОРИЧНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. начальницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начальник; належний йому. 2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи. || Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх – приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (І.  Словник української мови у 20 томах
5. начальницький — ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О.  Словник синонімів української мови
6. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Фр.  Словник української мови в 11 томах