начальницький
нача́льницький
-а, -е.
1》 Прикм. до начальник; належний йому.
2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи.
|| Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування).
Великий тлумачний словник сучасної української мови