1. Великий тлумачний словник сучасної мови

начальницький

нача́льницький

-а, -е.

1》 Прикм. до начальник; належний йому.

2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи.

|| Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начальницький — нача́льницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. начальницький — (тон) зверхній, зверхницький, КАТЕГОРИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх – приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (І. Словник української мови у 20 томах
  4. начальницький — ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Словник синонімів української мови
  5. начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. начальницький — Начальницький, -а, -е Начальниковъ, начальническій. Желех. Словник української мови Грінченка