начальницький

ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Донченко); Арсен Тугай, колгоспний агроном, зайшов хазяйновито, владним поглядом окинув столики (Є. Гуцало); Головний інженер знав: що авторитетнішим тоном він розмовляє з директором, то швидше той стає поміркованим (Ю. Шовкопляс); — Чи не спромоглися б ви привезти мені кілька хур битого каміння своїми волами та кіньми?.. — говорив писар вже не начальницьким, а благаючим солоденьким голосом (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

начальницький — нача́льницький прикметник Орфографічний словник української мови
начальницький — (тон) зверхній, зверхницький, КАТЕГОРИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
начальницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начальник; належний йому. 2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи. || Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування). Великий тлумачний словник сучасної мови
начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх – приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (І. Словник української мови у 20 томах
начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Фр. Словник української мови в 11 томах
начальницький — Начальницький, -а, -е Начальниковъ, начальническій. Желех. Словник української мови Грінченка