начальницький
НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до нача́льник; належний йому.
Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Фр., VI, 1951, 107);
Чомусь завжди виходило так, що в першу чергу в начальницький кабінет заходили люди, які, напевне, могли б і почекати (Донч., VI, 1957, 520).
2. Самовповнено-суворий, сповнений владності, пихи.
— Чи не спромоглися б ви привезти мені кілька хур битого каміння своїми волами та кіньми?.. — говорив писар вже не начальницьким, а благаючим солоденьким голосом (Н.-Лев., IV, 1956, 158);
Його басистий начальницький голос лунав зухвало і самовпевнено то в одній, то в іншій кімнаті (Грим., Подробиці.., 1956, 17);
// Власт. начальникові (самовпевненому, суворому, владному).
Хочу говорити спокійно, навіть з деякою байдужістю й начальницькою суворістю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 175);
Сідає [Захар Лукич], приміряється. Прибирає начальницьку позу (Підс., Жарти.., 1968, 23).
Значення в інших словниках
- начальницький — нача́льницький прикметник Орфографічний словник української мови
- начальницький — (тон) зверхній, зверхницький, КАТЕГОРИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- начальницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начальник; належний йому. 2》 Самовпевнено-суворий, сповнений владності, пихи. || Власт. начальникові (самовпевнене управління начальника; начальникування). Великий тлумачний словник сучасної мови
- начальницький — НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до нача́льник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх – приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (І. Словник української мови у 20 томах
- начальницький — ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Словник синонімів української мови
- начальницький — Начальницький, -а, -е Начальниковъ, начальническій. Желех. Словник української мови Грінченка