наємник

НА́ЙМАНЕЦЬ (той, хто служить у найманому війську), НАЄ́МНИК зах.; ЛАНДСКНЕ́ХТ (найманий солдат в арміях Західної Європи доби середньовіччя; зневажл. — узагалі найманий або продажний солдат). Хвацько дзенькаючи срібними острогами, Прудивус, перевернувшись нараз на бравого найманця, підійшов до столу (О. Ільченко); — Я вчив вас ставати у круг та наїжувати списи, як це роблять швейцарські наємники (Юліан Опільський); І кого тільки тут не було: ..крилаті гусари, кварцяне військо, піхота, гармати, шведські й саксонські ландскнехти (З. Тулуб); — Щось надто дешевими стали під Каховкою ландскнехти її величності Антанти (О. Гончар).

НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Нечуй-Левицький); — Найманцем я служу в хазяїна. І от дослужився неборака — ні хліба ні табаки (С. Добровольський); Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (М. Коцюбинський); До них на ходу приєднувались чабани, ..батраки та батрачки з таборових казарм (О. Гончар). — Пор. 1. слуга́.

Значення в інших словниках

1. наємник — нає́мник іменник чоловічого роду, істота найманець рідко  Орфографічний словник української мови
2. наємник — НАЄ́МНИК, а, ч., заст. 1. Найманий робітник, який працював у приватного власника, підприємця. З глухими, рівночасно видаваними окликами, що мали додавати відваги, .. сповняли наємники сю працю (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
3. наємник — НАЄ́МНИК, а, ч., заст. 1. Найманий робітник, який працював у приватного власника, підприємця. З глухими, рівночасно видаваними окликами, що мали додавати відваги,.. сповняли наємники сю працю (Коб., І, 1956, 456).  Словник української мови в 11 томах