невгавучий

БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. (звичайно про звук людського голосу, співи, щебетання птахів тощо). Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Я. Баш); Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить (Я. Гримайло); Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму.. сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський); Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір; вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові, захлиналися сирени катерів (Ю. Смолич); В перші дні криничани ходили в Каховці, як у чаду. Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавилонського стовпотворіння (О. Гончар); Час від часу крізь немовчний гуркіт долинали зойки поранених (Н. Тихий); Нестихаючий регіт присутніх розривав їй череп (Я. Галан); Вона почула тільки якийсь невгавний металевий звук (Ю. Смолич); На перший день Різдва гомоніло колядою все село — одночасно в різних кінцях, а з дзвіниці нісся невгомонний дзвін (Р. Іваничук); Невгавучий крик та гомін доносився до них (Панас Мирний); Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих (Марко Вовчок).

НЕВГАМО́ВНИЙ (який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВГАМО́ВАНИЙ рідше, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) рідше, НЕВГА́ВНИЙ (НЕУГА́ВНИЙ) рідше, НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. Коли Хома затримувався на передовій, ..кожному тоді ніби не вистачало невгамовного подоляка (О. Гончар); — Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (М. Стельмах); Розмірена течія днів немовби потрапила в крутіж, і непогамовний Аристарх, для якого взагалі не існувало спокою, цілком віддався тому коловоротові (В. Логвиненко); Туди (до берега) біжать хлоп'ята невгавучі — І сміх, і гук, і галас навкруги... (Б. Грінченко); Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (М. Чабанівський). — Пор. 1. невто́мний, 3. неспокі́йний.

Значення в інших словниках

1. невгавучий — невгаву́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгавучий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невгавучий — -а, -е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. || Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невгавучий — НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (П. Грабовський); // Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
5. невгавучий — НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (Граб., І, 1959, 299); // Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. невгавучий — Невгавучий, невгавущий Неустанный, неугомонный.  Словник української мови Грінченка