невгавучий

невгаву́чий

-а, -е.

Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти.

|| Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. невгавучий — невгаву́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгавучий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невгавучий — НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (П. Грабовський); // Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
4. невгавучий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
5. невгавучий — НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (Граб., І, 1959, 299); // Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. невгавучий — Невгавучий, невгавущий Неустанный, неугомонный.  Словник української мови Грінченка