недомовленість

НЕДОМО́ВКА перев. мн. (щось висловлене не до кінця або з натяком на те, що замовчується), НЕДОГОВО́РЕНІСТЬ, НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВЧА́ННЯ. — Янкович! — закричав Гальчевський. — Ви мені набридли своїми натяками, недомовками, півтонами! (Є. Куртяк); Таємничі жіночі вуста! Що несете ви в ледь уловимих порухах недомовленості? (А. Хорунжий). — Пор. 1. на́тяк.

Значення в інших словниках

1. недомовленість — недомо́вленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. недомовленість — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до недомовлений. 2》 Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недомовленість — НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до недомо́влений. Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (з наук. літ.); Таємничі жіночі вуста! Що несете ви в ледь уловимих порухах недомовленості? (А.  Словник української мови у 20 томах
4. недомовленість — НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до недомо́влений. Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (Рад. літ-во, 8, 1966, 6). 2. Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах