недомовний

НЕДОРІ́КУВАТИЙ (який має певний дефект мови; у знач. ім. — той, хто має певний дефект мови), НЕДОМО́ВНИЙ рідко; НЕДОРІ́КА (той, хто має певний дефект мови). — Сам здаюся собі недорікуватим, не можу бути веселим і дотепним (О. Гуреїв); — Затойкав, як той недорікуватий, — глумливо гримнув Харитон. — Що тобі, мову відібрало? (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. недомовний — недомо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недомовний — -а, -е. Якому властивий розлад мови; недорікуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недомовний — НЕДОМО́ВНИЙ, а, е. Те саме, що недорі́куватий 1.  Словник української мови у 20 томах
4. недомовний — НЕДОМО́ВНИЙ, а, е. Якому властивий розлад мови; недорікуватий.  Словник української мови в 11 томах