недомовний
НЕДОРІ́КУВАТИЙ (який має певний дефект мови; у знач. ім. — той, хто має певний дефект мови), НЕДОМО́ВНИЙ рідко; НЕДОРІ́КА (той, хто має певний дефект мови). — Сам здаюся собі недорікуватим, не можу бути веселим і дотепним (О. Гуреїв); — Затойкав, як той недорікуватий, — глумливо гримнув Харитон. — Що тобі, мову відібрало? (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недомовний — недомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- недомовний — -а, -е. Якому властивий розлад мови; недорікуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недомовний — НЕДОМО́ВНИЙ, а, е. Те саме, що недорі́куватий 1. Словник української мови у 20 томах
- недомовний — НЕДОМО́ВНИЙ, а, е. Якому властивий розлад мови; недорікуватий. Словник української мови в 11 томах