недоносок

ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл., ГАНЧІ́Р'Я зневажл., МАНА́ТТЯ зневажл., ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил. зневажл., ШАРПАНИ́НА розм. рідко, РВАННЯ́ розм. рідко, ДРАННЯ́ заст., ДЕРЮ́ГА заст., ТАНДИ́ТА заст., ФА́НТЯ діал., ГНО́ТТЯ діал., СТРА́П'Я діал., СТРА́ПКИ діал., ФАЛА́ТТЯ діал., ФУРФА́НТЯ діал.; ВЕРЕ́ТТЯ розм., ВЕРЕ́ТИЩЕ заст., ЦУ́Р'Я діал., ЦУ́НДРА (ЦУ́НДРЯ) діал., ЦУНДРИ́НА діал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку); НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб'ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір'я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати — наші лати (прислів'я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам'ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать (тюремники) на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); (Запорожець:) Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров'я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням (О. Довженко); І ходить (село Будище) не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це — Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчар тяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур'я на плечах (казка); — Чуєте, — говорила тихо Марусина тітка, — скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). — Пор. 1. мо́тлох.

НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл., ДЕГЕНЕРА́Т зневажл., ПО́КРУЧ зневажл., ВИ́ЛУПОК зневажл., лайл., НЕДОНО́СОК зневажл., лайл., ГИ́ЦЕЛЬ лайл., І́РОД лайл., ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬ зневажл., лайл.; ЗВІР зневажл., ЗВІРЮ́ГА (ЗВІРЮ́КА) підсил. лайл., ЛЮДОЇ́Д підсил. зневажл., ЛЮДОЖЕ́Р підсил. зневажл., КАНІБА́Л підсил. зневажл. (про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства); ТВАРИ́НА зневажл., лайл., ТВАРЮ́КА підсил. зневажл., лайл., ХУДО́БА зневажл., лайл., ХУДО́БИНА зневажл., лайл., СКОТИ́НА зневажл., лайл., СКОТИНЯ́КА (СКОТИНЮ́КА) підсил. зневажл., лайл., БИ́ДЛО зневажл., лайл., ТВАР заст. зневажл., лайл. (про грубу, жорстоку або підлу, морально низьку людину). Фашисти уявлялися страхітливими недолюдками, що з'явилися з якогось потойбічного світу, світу мороку, зла і злочинів... (Я. Гримайло); — Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко); Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); — Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! — заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (М. Стельмах); — Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар); Гукнув він: — Стій! — І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (В. Сосюра); — Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, — заспокоювала Христя (В. Кучер); Хотілось підійти ближче до столу, взяти за комір цього панського недоноска і випхнути за вікно (П. Кочура); Спробував з вартовим заговорити ..Мовчить, собака, ніби й не чує. "Еге, — думаю, — доброго гицеля поставили" (Ю. Збанацький); — Вперед!.. — рвався Опара. — ..Коли багнетом іродів! (Я. Качура); — Діла? Діла — нічого! Діла, як казали оті песиголовці (німецькі окупанти) — ґут! (Остап Вишня); Вони (загарбники) до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (М. Бажан); — Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. — хвилювався дорогою Семен (М. Коцюбинський); Гоголь гарячково обдумує: яку неприємність директор і ці канібали готують Миколі Григоровичу?.. (О. Полторацький); Щодня п'яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (М. Чабанівський); — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? (Григорій Тютюнник); Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов'ю? (Лесь Мартович). — Пор. мучи́тель, негі́дник.