незаперечливий
БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Існують і безперечні ознаки спорідненості українського епосу з епосом болгарським та сербським (М. Рильський); — З тебе, Левку, якщо не дипломат, то артист напевно буде. Талант маєш незаперечний (І. Цюпа); Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Яновський); Романтична скерованість (письменника) у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина); В цьому памфлеті я подав велику кількість яскравих і неспростовних фактів (Ю. Мельничук); Антон Герасимович раз у раз у дискусіях вдається до цього невідпорного аргументу з синами, і чим тут заперечиш? (О. Гончар). — Пор. безсумні́вний, 1. переко́нливий.
Словник синонімів української мови