незаперечливий

НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення.

Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов’язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (Тич., III, 1957, 375).

Значення в інших словниках

1. незаперечливий — незапере́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незаперечливий — -а, -е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незаперечливий — НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення. Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
4. незаперечливий — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).  Словник синонімів української мови