Великий тлумачний словник сучасної мови

незаперечливий

незапере́чливий

-а, -е.

Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. незаперечливий — незапере́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. незаперечливий — НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення. Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
  3. незаперечливий — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).  Словник синонімів української мови
  4. незаперечливий — НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення. Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов’язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (Тич., III, 1957, 375).  Словник української мови в 11 томах