непоборний
НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч., НЕОБО́РНИЙ поет.; НЕПЕРЕБО́РНИЙ (про силу, перешкоду і т. ін.). Став одним непереможним військом І творцем добра свого народ (Т. Масенко); Любов у творах Олександра Довженка — висока й промениста, дружба і братерство — незламні, могутні й красиві, мужність — нездоланна (О. Левада); Чути силу України в тих дужих мотивах (музики), силу велику, незломну... (І. Нечуй-Левицький); Падай, враже, падай ниць, непоборна наша міць (П. Тичина); Коли в серці є віра, людина незборима (О. Десняк); Жива душа народна, жива, неподоланна! (О. Довженко); — Шляхта вимре, а народ лишиться. Він нескоримий і нездоланний (Н. Рибак); Сила народу — непереборна. Буде так, як хочуть мільйони людей — чесних людей доброї волі (П. Тичина).
НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про почуття, стан і т. ін. — який не можна подолати, утамувати), НЕПЕРЕБО́РНИЙ, НЕПОБО́РНИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ. Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Яновський); — Чай... — замислено повторив Каргат. — Гм... Склянка гарячого чаю. Це ж непереборна спокуса! (Ю. Шовкопляс); Те, що мовив цей бувалий дід, наче чимось важким і непоборним осіло на всіх (Я. Баш); У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки (І. Кулик); Марко слухняно сів, пройнятий незборимим жахом (Н. Рибак). — Пор. 1. непогамо́вний, 1. нестри́мний.
Словник синонімів української мови