Великий тлумачний словник сучасної мови

непоборний

непобо́рний

-а, -е.

Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний.

|| Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. непоборний — непобо́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. непоборний — НЕПОБОРИМИЙ, див. НЕЗДОЛАННИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. непоборний — див. непохитний; сильний; твердий  Словник синонімів Вусика
  4. непоборний — НЕПОБО́РНИЙ, а, е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. – Дав мені Господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (С. Васильченко); // Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий.  Словник української мови у 20 томах
  5. непоборний — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч.  Словник синонімів української мови
  6. непоборний — Непобо́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. непоборний — НЕПОБО́РНИЙ, а, е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. — Дав мені господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (Вас.  Словник української мови в 11 томах