непоборний

НЕПОБО́РНИЙ, а, е.

Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний.

– Дав мені Господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (С. Васильченко);

// Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий.

Внутрішня непоборна напруга щосекунди зростала й зростала. Все тіло було як струна (О. Донченко);

Шарудіння лісу викликало непоборне бажання жити (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. непоборний — непобо́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непоборний — НЕПОБОРИМИЙ, див. НЕЗДОЛАННИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. непоборний — див. непохитний; сильний; твердий  Словник синонімів Вусика
4. непоборний — -а, -е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. || Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непоборний — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч.  Словник синонімів української мови
6. непоборний — Непобо́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. непоборний — НЕПОБО́РНИЙ, а, е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. — Дав мені господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (Вас.  Словник української мови в 11 томах