непоміркований

НЕОБА́ЧНИЙ (який діє без обдумування, без необхідної обережності, непередбачливо), НЕОБА́ЧЛИВИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОМІРКО́ВАНИЙ (який діє без обдумування); НЕРОЗСУ́ДЛИВИЙ, БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ підсил. (який діє нерозумно, не думаючи про можливі наслідки); НЕОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє непередбачливо, наражаючись на можливу неприємність, небезпеку). Лисиця-розбійниця затаїлась і підпустила близько до себе одного необачного птаха (О. Копиленко); Ти справді, мій друже, якийсь нерозважний, Непередбачливий ти, що йдеш на бенкет товариський Без заповіту в кишені (М. Зеров); Невже її нерозважливий Гриць потрапив у ворожі сильця? (Д. Бедзик); — А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (І. Нечуй-Левицький); — Хлопець меткий. — Який там меткий! Нерозсудливий! Хіба він має право приїжджати сюди..? Щоб люди бачили? (М. Стельмах); Такий же він безрозсудний, як і був! (Ю. Шовкопляс); Краще б було відмовитись, краще б не їхати. Як можна бути таким необережним?! (М. Коцюбинський). — Пор. непередба́чливий.

Значення в інших словниках

1. непоміркований — непомірко́ваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непоміркований — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. непоміркований — -а, -е. 1》 Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. 2》 Який діє без обдумування; нерозсудливий. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непоміркований — НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нестримний, нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
5. непоміркований — НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229).  Словник української мови в 11 томах
6. непоміркований — Непоміркований, -а, -е 1) Неумѣренный. 2) Невоздержный; запальчивый.  Словник української мови Грінченка