непомильний

БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ, БЕЗПОМИ́ЛЬНИЙ рідше (який не має в собі помилок і не викликає сумніву в своїй істинності). Розрахунок Пелехатого (вовка) був безпомилковий: тепер утекти людина не могла ні вперед, ні назад, до поселень було далеко в обидва боки (П. Загребельний); Історія колись розбере і розкаже непохибну правду, що Ви зробили на сьому новому полі і яку значну постать займали (Панас Мирний); Очі ж мої усе бачили добре — де ж провидливість моя непомильна? Де мій розум бистрий? (Марко Вовчок); Несхибний удар; І по умовних знаках суходолу Читав путі (вождя) його несхибний зір (М. Бажан); Непогрішима істина; Скажи... навчи... Ушима, оком, носом Я чую сотні образів і тем, — Чому ж ми безпомильних слів не носим Там, де лежить блокнот із олівцем? (М. Рильський). — Пор. 2. пра́вильний.

Значення в інших словниках

1. непомильний — непоми́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непомильний — Непохибний, БЕЗПОМИЛКОВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. непомильний — див. правильний  Словник синонімів Вусика
4. непомильний — -а, -е. Який не містить, не має в собі помилок; безпомилковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непомильний — НЕПОМИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не містить, не має в собі хиб, помилок; безпомилковий. Як і завсігди у Галушківського, рахунки були цілком непомильні, – причепитися в їх не було до чого (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. непомильний — Непоми́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. непомильний — НЕПОМИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не містить, не має в собі помилок; безпомилковий. Як і завсігди у Галушківського, рахунки були цілком непомильні, — причепитися в їх не було до чого (Гр.  Словник української мови в 11 томах