непосидько

НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Ле); — Ох, кого ж це він (син) задумав брати? Кого він оце приведе в мою хату? Якусь дзиґу, якусь крутилку, голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку (І. Нечуй-Левицький); (Ярцев (Люді):) Чекай, вертухо... Я хочу дати тобі цікаву книжку (Ю. Мокрієв).

Значення в інших словниках

1. непосидько — непоси́дько іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. непосидько — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. непосидько — -а, ч. і ж., розм. Те саме, що непосида.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непосидько — НЕПОСИ́ДЬКО, а, ч. і ж., розм. Те саме, що непоси́да. Боляче, що часом, хоч і рідко, Якийсь із нас вертлявий непосидько Йому [учителеві] гіркоти раптом завдавав (В. Бичко).  Словник української мови у 20 томах
5. непосидько — НЕПОСИ́ДЬКО, а, ч. і ж., розм. Те саме, що непоси́да. Боляче, що часом, хоч і рідко, Якийсь із нас вертлявий непосидько Йому [учителеві] гіркоти раптом завдавав (Бичко, Простота, 1963, 112).  Словник української мови в 11 томах