неприручений

ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі), НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). — Пор. 2. бездо́мний.

Значення в інших словниках

1. неприручений — неприру́чений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприручений — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. неприручений — -а, -е. Якого не приручили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неприручений — НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Якого не зробили ручним, свійським (про тварин). Неприручений кінь. 2. перен. Якого не підкорили своєму впливу; невпокорений, неслухняний (про людину). Неприручений чоловік.  Словник української мови у 20 томах