неприручений

НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Якого не зробили ручним, свійським (про тварин).

Неприручений кінь.

2. перен. Якого не підкорили своєму впливу; невпокорений, неслухняний (про людину).

Неприручений чоловік.

Значення в інших словниках

1. неприручений — неприру́чений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприручений — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. неприручений — -а, -е. Якого не приручили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неприручений — ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі), НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І.  Словник синонімів української мови