нерозважний
НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину. — Але Оксана була безутішна (А. Головко); Сумна та нерозважна була тоді Настя (Марко Вовчок). — Пор. сумни́й.
НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.
НЕОБА́ЧНИЙ (який діє без обдумування, без необхідної обережності, непередбачливо), НЕОБА́ЧЛИВИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОМІРКО́ВАНИЙ (який діє без обдумування); НЕРОЗСУ́ДЛИВИЙ, БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ підсил. (який діє нерозумно, не думаючи про можливі наслідки); НЕОБЕРЕ́ЖНИЙ (який діє непередбачливо, наражаючись на можливу неприємність, небезпеку). Лисиця-розбійниця затаїлась і підпустила близько до себе одного необачного птаха (О. Копиленко); Ти справді, мій друже, якийсь нерозважний, Непередбачливий ти, що йдеш на бенкет товариський Без заповіту в кишені (М. Зеров); Невже її нерозважливий Гриць потрапив у ворожі сильця? (Д. Бедзик); — А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (І. Нечуй-Левицький); — Хлопець меткий. — Який там меткий! Нерозсудливий! Хіба він має право приїжджати сюди..? Щоб люди бачили? (М. Стельмах); Такий же він безрозсудний, як і був! (Ю. Шовкопляс); Краще б було відмовитись, краще б не їхати. Як можна бути таким необережним?! (М. Коцюбинський). — Пор. непередба́чливий.
НЕОБА́ЧНИЙ (про слова, вчинки і т. ін.), НЕОБА́ЧЛИВИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕРОЗСУ́ДЛИВИЙ, НЕОБДУ́МАНИЙ, НЕПРОДУ́МАНИЙ, НЕОБМІРКО́ВАНИЙ (погано, недостатньо обдуманий — без урахування можливих наслідків); НЕОБЕРЕ́ЖНИЙ (без урахування можливої неприємності, небезпеки). — І тоді зле доведеться тобі, Бородавко, разом з усіма, кого потягнеш ти за собою на необачне й криваве діло (З. Тулуб); Кучмієнко.. хотів бути добрим для всіх, до Карналя теж добрим, а раз так, то мав би застерегти його від необачливих учинків (П. Загребельний); На кілька днів вона вгасила свою цікавість тими нерозважними одвідинами жахливого карцеру (І. Ле); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ у справі, він зібрався, і, сівши у вагон, задумався: не наробити б нерозважливих дурниць (І. Сенченко); — Слова, фрази! — шепотить Хо. — .. А от ділом довести відвагу, й то не нерозсудливу відвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасної праці, — се я розумію! (М. Коцюбинський); Одним необдуманим кроком він відділив себе від усього того, саме щастя своє поставив під такий удар... (О. Гончар); Небезпека чекала на кожному кроці: ..за перехоплену записку — смерть, за необережні розмови — смерть (А. Хижняк). — Пор. 1. безду́мний.
Словник синонімів української мови