нерозважний

нерозва́жний

-а, -е.

1》 Якого неможливо заспокоїти, утішити; безутішний.

|| Який не приносить утіхи, заспокоєння; невтішний.

2》 поет. Сильний, значний щодо ступеня, сили свого вияву.

|| Який виражає смуток, журбу і т. ін.

3》 Зроблений без обдумування; необачний, необдуманий.

4》 Те саме, що нерозсудливий.

Значення в інших словниках

1. нерозважний — нерозва́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нерозважний — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. нерозважний — НЕРОЗВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Якого неможливо заспокоїти, розрадити, втішити; безутішний. Навернувшися думкою до матері, він поруч побачив і висхлу на тараню нерозважну Марію (П. Панч); – Ти такий, як і був, Олександре! – задумано похитав головою Плетньов.  Словник української мови у 20 томах
4. нерозважний — НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину.  Словник синонімів української мови
5. нерозважний — НЕРОЗВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Якого неможливо заспокоїти, утішити; безутішний. Навернувшися думкою до матері, він поруч побачив і висхлу на тараню нерозважну Марію (Панч, II, 1956, 432); — Ти такий, як і був, Олександре! — задумано похитав головою Плетньов.  Словник української мови в 11 томах
6. нерозважний — Нерозважний, -а, -е 1) Неутѣшный. Плакала нерозважними дрібними сльозами. Мир. ХРВ. 233. 2) Неразсудительный, легкомысленный. Нерозважний дячище на підмову дався. Гол. III. 475.  Словник української мови Грінченка