неслухнянець
НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П. Автомонов); — Невистачало, щоб ці п'яниці та ослушенці (про кріпаків) скаржилися на управителя та інших слуг (П. Кочура).
Словник синонімів української мови