неслухнянець

неслухня́нець

-нця, ч.

Той, хто не слухає кого-небудь, не підкоряється комусь.

Значення в інших словниках

1. неслухнянець — неслухня́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. неслухнянець — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. неслухнянець — НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ, нця, ч. Те саме, що не́слух. Того вечора Ольга Петрівна довго ждала своїх неслухнянців (М. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
4. неслухнянець — НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П.  Словник синонімів української мови
5. неслухнянець — НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто не слухає кого-небудь, не підкоряється комусь. Того вечора Ольга Петрівна довго ждала своїх неслухнянців (М. Ол., Леся, 1960, 162).  Словник української мови в 11 томах