неслухняний

неслухня́ний

-а, -е.

1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний.

|| у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються.

|| Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню.

2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові.

Значення в інших словниках

1. неслухняний — неслухня́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неслухняний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно...  Словник української мови у 20 томах
4. неслухняний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. неслухняний — Неслухня́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч.  Словник української мови в 11 томах
7. неслухняний — Неслухняний, -а, -е = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном.  Словник української мови Грінченка