неслухняний —
неслухня́ний прикметник
Орфографічний словник української мови
неслухняний —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
неслухняний —
-а, -е. 1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. || у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. || Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. 2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неслухняний —
НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно...
Словник української мови у 20 томах
неслухняний —
НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
неслухняний —
Неслухня́ний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
неслухняний —
НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч.
Словник української мови в 11 томах