1. Великий тлумачний словник сучасної мови

неслухняний

неслухня́ний

-а, -е.

1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний.

|| у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються.

|| Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню.

2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслухняний — неслухня́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неслухняний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно... Словник української мови у 20 томах
  4. неслухняний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. неслухняний — Неслухня́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. неслухняний — Неслухняний, -а, -е = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном. Словник української мови Грінченка