1. Словник української мови в 11 томах

неслухняний

НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е.

1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний.

Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177);

Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч., VI, 1957, 18);

// у знач. ім. неслухня́ні, них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються.

Він вносив свою пропозицію — дозволити йому налякати неслухняних (Хижняк, Тамара, 1959, 86);

// Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню.

Трудно було малому. Цілий день по грудді, воли неслухняні, — так уже нашмагають руки налигачем за день! (Головко, II, 1957, 209);

Тіло його закам’яніло, ноги стали неслухняними (Сенч., На Бат. горі, 1960, 25).

2. перен. Який не піддається певній дії, певному впливові.

Гаїнка.. лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-під очіпка (Гр., II, 1963, 336);

Сиділа дівчинка-школярка й старанно виводила в зошиті неслухняні літери (Руд., Остання шабля, 1959, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслухняний — неслухня́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неслухняний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. неслухняний — -а, -е. 1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. || у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. || Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. 2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно... Словник української мови у 20 томах
  5. неслухняний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. неслухняний — Неслухня́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. неслухняний — Неслухняний, -а, -е = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном. Словник української мови Грінченка