неслухняний
Неслухня́ний, -на, -не
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неслухняний — неслухня́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- неслухняний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- неслухняний — -а, -е. 1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. || у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. || Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. 2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно... Словник української мови у 20 томах
- неслухняний — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч. Словник української мови в 11 томах
- неслухняний — Неслухняний, -а, -е = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном. Словник української мови Грінченка