1. Словник синонімів української мови

неслухняний

НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. (який постійно вступає в суперечки, опирається, не хоче слухатися); НЕСЛУХНЯ́НИЙ (який не слухається кого-небудь — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТНИЙ розм. (який поводиться непокірно, неспокійно і впливає цим на інших). Сьогодні неприємний день. Там Віра, у вітальні, тлумить непокірного Славка (Я. Качура); Денис був жвавий, проворний, парубок з його вийшов крутий на вдачу, запеклий, непокірливий і неслухняний (І. Нечуй-Левицький); Згадка про синів, про клопіт із ними.. навертала Івана до клопоту з власним норовистим сином (Ю. Смолич); Хазяїн був чоловік кремезний і норовливий (Марко Вовчок); Голові колгоспу ніяк не випадає серйозно поговорити з цим перекірливим, норовистим старим (І. Драч); — І в кого воно (про хлопця) отаке вдалося, баламутне? — гомоніли між собою баби (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. упе́ртий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслухняний — неслухня́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неслухняний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. неслухняний — -а, -е. 1》 Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. || у знач. ім. неслухняні, -них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. || Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. 2》 перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не є покірним, старанним виконавцем чиєїсь волі, чиїхось наказів; норовистий, непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний); Йому, напевне, було соромно... Словник української мови у 20 томах
  5. неслухняний — Неслухня́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. неслухняний — НЕСЛУХНЯ́НИЙ, а, е. 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Мирний, І, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. неслухняний — Неслухняний, -а, -е = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном. Словник української мови Грінченка