нечуйний

НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ рідше (нечулий, здатний бути жорстоким); ЗАГРУБІ́ЛИЙ, ЗАЧЕ́РСТВІ́ЛИЙ, ОЧЕРСТВІ́ЛИЙ (який став нечулим, байдужим, грубим). Ці чоловіки такі нечулі й просто безсердечні (Ю. Яновський); (Микола:) Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина (І. Микитенко); (Терешко:) І де ти виріс такий?.. Сухий та нелюдний (М. Зарудний); Шість днів я ходила майже хвора, якась сама не своя, якась мов збожеволіла, навіть батько, нащо вже товстошкірий, помітив (П. Загребельний); Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Ю. Шовкопляс); — Так я ж не кам'яна! Хіба мені легко буде дивитися, що ви через мене і за мене страждатимете?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Прийдеться давати (перцю) зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам — Всім тим, кому діло живе не до серця (С. Олійник). — Пор. 1. байду́жий.

Значення в інших словниках

1. нечуйний — нечу́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нечуйний — -а, -е. Те саме, що нечулий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нечуйний — НЕЧУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Позбавлений душевності, теплоти, співчутливості у ставленні до інших; нечулий (у 2 знач.). 2. Те саме, що нечу́тний. Закрадатись нечуйною тихою котячою ходою, плазувать на животі по-гадю-чому, як плазують і тепер чорноморські кубанські пластуни (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. нечуйний — НЕЧУ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що нечу́лий.  Словник української мови в 11 томах