нешлюбний

ПОЗАШЛЮ́БНИЙ (народжений поза шлюбом), НЕШЛЮ́БНИЙ, НЕЗАКО́ННИЙ розм., НЕЗАКОННОНАРО́ДЖЕНИЙ розм., ПРИБЛУ́ДНИЙ розм., БІЧНИ́Й заст. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (М. Стельмах); Гапка добре знала, що Цвях був нешлюбна дитина (І. Франко); Де не буде Оксана в цей день, все почуватиме неспокій за сина, все буде в тривозі за нього душа. Бо треба ж його ніби переховувати, мовчати, як про незаконного (О. Гончар); — Незаконнонароджений я... От і не дав колись довгогривий по батькові. Так, хлопче, й ходжу все життя — без по батькові (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. нешлюбний — нешлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нешлюбний — Неодружений; (- дитину) позашлюбний, незаконний.  Словник синонімів Караванського
3. нешлюбний — -а, -е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Якого (яку) офіційно не зареєстровано як одруженого (заміжню), який (яка) не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (І.  Словник української мови у 20 томах
5. нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. нешлюбний — Нешлюбний, -а, -е Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ).  Словник української мови Грінченка